О договорах аренды недвижимого (движимого) имущества в целях налогообложения

Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.         Відповідно до ст. 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 глави 52 ЦКУ). Наявність саме цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцію.       Отже, договори оренди нерухомого (рухомого) майна відносяться до договорів цивільно-правового характеру. Відповідно до п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Разом з цим, відповідно до ст.7 Закону України від 08.07.10 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" базою обкладання єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є виплати, які входять до фонду оплати праці, або винагорода, отримана за цивільно-правовою угодою за виконані роботи (послуги), які пов’язані із трудовою діяльністю.       Отже, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб винагорода, одержана платником податку за договорами оренди нерухомого (рухомого) майна, не зменшується на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

По материалам: Сектор взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПС у Волинській області